Я був вдома зовсім один
Мої батьки кудись пішли.
Раптом я помітив поруч
Привабливу коробочку.

Ой, крикнув я, яка красива!
Це справді файна іграшка.
І я підпалюю сірник
Як часто це робила мати.

Завжди, коли я один
мене тягне до вогню
Чому сонце є таким?
Чому й досі хворію?

Хапає він мене – я не противлюся
Стрибає з кігтями прямо в обличчя
Вгризається він в мене –  відчуваю біль
І я стрибаю по кімнаті усій.
   
О, боже! Горить весь одяг мій.
Горить жакет – все сяє навкруги
Горить рука, палає волосся
Все моє тіло сяйвом згора!      
Завжди, коли я один
мене тягне до вогню
Чому сонце є таким?
Чому й досі хворію?

Завжди, коли я один
мене тягне до вогню
Чому сонце є таким?
Чому й досі хворію?

Врятуй!
Вогонь мій ворог.

Я згорів – моя шкіра і волосся,
Все повністю зруйновано вогнем.
Із попелу, зовсім один,
Підіймаюсь до Сонцесяйва я.

Вогонь товариш мій!
Врятуй!