Ледве йшов пильним шляхом,
                Дивлюсь, сидить старий Махатма.
                Пiдiйшов та кажу таке

  Я йому

                "Добрий день, старий Махатмо.
                Хай твiй могутнiй дух живе спокiйно
                Бiля заводiв всесвiту".

  Вiн менi

                Вiдповiв таке, що я мало що зрозумiв.
                Чи, може, вiн спав, чи, може, вiн розмовляв iз зiрками,
                Чи розмовляв зi мною мовою птахiв або трави?

  Я йому

                "Скажи ме-менi, Вчителю,
                Двi краси Свiту: Мiсяць та Сонце
                Мають iнколи зустрiчi? Чи?.. "

  Вiн менi

                Подарував таку усмiшку, такий струм добра,
                Що навкруги заспiвали птахи,
                А в душi мо?й наче грянув казковий хор
                Смарагдових цвiркунiв та польоту золотих бджiл.

  Я йому

                "Гура!
                А скажи ме-менi, джерело добра,
                Хто перший вийде до Захмарено? Брами,
                Славетний чиновник, чесний сiм'янин
                Або щирий господар? "
                Отаке спитав я його.

  Вiн мене

                Вiн мене, таки, вбив глибиною вiдповiдi,
                Що я не мiг дихати, не мiг вiдчувати нiг,
                Не мiг почути течi? Ганга, не мiг дивитись у вiчi Гурi
                Та й не мiг бiльш стояти й розмовляти.
                Обернувсь та й пiшов собi пильним шляхом.

                Мудрий Махатмо!
                Хай будуть вiчнi тво? слова,
                Що вiдновляють душу.