Маловато слов, чтобы пробить эту стену, 
По крайней мере отколупать кусок, 
Поднадоело долбить ее без зупину,
 На встречу предпринимать неудачный шаг.
 Мои аргументы приниматься не будут,
 Зачем нужно было меня слить?
 К сожалению, мой голос теперь не услышат,
 В таких случаях остается бить! 
 
Припев: Бей, бей, мой стальной кулак, 
Превратись в пулю!
 Запамъъятай этот вкус, я не сожалею!
 Бей, бей, мой безумный кулак, 
Превратись в оружие! 
Запамъъятай этот вкус, я не шучу!  

Держа сердце открытым, 
Невозможно держать встречный удар,
 В это время чувствую себя прочь разбитым,
 Под острым прицелом разъяренных туч.
 Я не пределы уже почти,
 Никому уместные слова не найти,
 Мне все равно, кто первый из нас ляжет,
 Кому придется первым пойти.
 А ты
 
 Припев. 
 
Неужели все я делаю не так, Спрятать кулак? По-видимому, так будет вернее. Мое молчание - это плохой знак, Потому из двух золь изберу хуже всего

Мої аргументи прийматись не будуть,
Навіщо треба було мене злити?
На жаль, мій голос тепер не почують,
В таких випадках залишається бити!

Замало слів, щоб пробити цю стіну,
Принаймні відколупати шматок,
Набридло довбати її без зупину,
На зустріч робити невдалий крок.
Мої аргументи прийматись не будуть,
Навіщо треба було мене злити?
На жаль, мій голос тепер не почують,
В таких випадках залишається бити!

Приспів:
Бий, бий, мій сталевий кулак,
Перетворися на кулю!
Запам'ятай цей смак, я не жалкую!
Бий, бий, мій шалений кулак,
Перетворися на зброю!
Запам'ятай цей смак, я не жартую!

Тримаючи серце відкритим,
Неможливо тримати зустрічний удар,
В цей час почуваюся геть розбитим,
Під гострим прицілом розлючених хмар.
Я не межі вже майже,
Нікому доречних слів не знайти,
Мені все одно, хто перший з нас ляже,
Кому доведеться першим піти. А ти

Приспів.

Невже все я роблю не так,
Сховати кулак? Мабуть, так буде вірніше.
Моє мовчання - це поганий знак,
Тому з двох зол оберу найгірше...