Часто ніхто не помічає, що не цінує, а потім і втрачає. Бачиться рідко і не розповідає як він сам, так в житті буває. Рідко, зовсім рідко, приїжджає до мами, але говорить вже чітко. Як колись залишав свій дім, був ще дитиною, але це не причім. Як колись з мамою гуляв, про нічні жахи  розповідав, але це було так давно, повірте так  не лише в кіно. А зараз, коли вже дорослий, сам має дитину, сам її возить.  Приїхав лише раз і то багато часу пройшло, а тепер себе картає.

Приспів: 
Мамо, я залишу свій дім.
Але я повернуся, бо ви є в нім.
Вибачте, за різні слова.
Чесно, люблю вас  я...

Не показую цього, часто ігнорую, не пишу і не телефоную. Не розповідаю, щоб не хвилювати, вибачте я думав, вам краще менше знати. Бачу дуже рідко і то не розповідаю, часто помиляюсь, а потім виправляю. Але часу не повернути, молодість зникає, із-зі вікна старість виглядає. Повернути би час, я би піклувався, не брехав, розмовляв, бути ближче б старався. Змінити би все, та час не повернути, мені б лиш на мить, щоб з вами побути. Сивенька мама, зморжки на чолі, візьми її руки, потримай в своїй руці. Скажи слова, які так хоче почути, вибачте мамо, давайте образи забудемо...

Приспів: 
Мамо, я залишу свій дім.
Але я повернуся, бо ви є в нім.
Вибачте, за різні слова.
Чесно, люблю вас  я...