Час минає, з кожним роком ми старіємо. Пам'ятаю у дитинстві всім дурницям радіємо. Розбив коліно, подув і не болить, тоді була дійсно щаслива мить. Інтернету ми не мали, про кохання не гадали, були лиш ті, кого друзями називали. З ранку мчали до школи, але цьому не сумували, веселились, в різні ігри грали. Після школи на футбол, забави з друзями, тоді не думали в які поступати вузи. Тоді не хвилювало: "Вона не відповідає взаємністю", не було проблем, жалю і ревнощів. Тоді були лиш друзі, школа і сім'я, футбол, ігри і домашнє завдання. Пора щаслива, я її досі пам'ятаю, був ще малим, а зараз цього не маю. 

Приспів:
Я пам'ятаю мить де не було інтернету.
Я пам'ятаю фразу: "На, тримай конфету".
Я пам'ятаю все, цей щасливий час.
Де з друзями ніхто не розлучить нас.

Тоді все  було просто, так щоб помиритись, було ображались, бувало, що і бились. Ось, тримай пальця, ніколи не сварися, хто посвариться свиня, тож не помилися. Колись могли годинами на вулиці гуляти, щоб покликати друга завжди йшли до хати. Не було телефонів, засобів інформації, ми тоді не знали, що таке дискримінація. Тоді щастя було у тому, що канікули прийшли, з ранку прокинулись і на вулицю ішли. Не ходили на дискотеки, не вживали алкоголь, хоча вже тоді знали, що таке запой. Нічого ми тоді на перед не гадали, коли зірка падала бажання загадали. Тоді було дитинство, щаслива пора, а скоро вже кінець, скоро своя сім'я...

Приспів:
Я пам'ятаю мить де не було інтернету.
Я пам'ятаю фразу: "На, тримай конфету".
Я пам'ятаю все, цей щасливий час.
Де з друзями ніхто не розлучить нас.