Останіім часом я став не подібний на себе,
Став голос хриплим, сильно колить в ребрах,
Нерви де ви, вмерли може ні?
Думки мене перли тоже в множині.

Може божевільний він,казали в спину люди,
Може просто вільний від обману і бруду,
І між студійними кабінами, стінами білими,
Дякуємо Богу, що не виросли дебілами.

Вмілими римами , ми поділемо записи навпіл,
Як на планеті поділили всі запаси нафти,
Правди не відібрати, не кидати в біді брата,
Мене навчила мати,  мене не поламати.

Матом крити, одному в стінах закритих,
Стіки пити, шоб всередені втопився критик,
Не бритим, в роті з присмаком приторним,
Мені б додому, совісті донести торби.

Пізно лізти мені в футболісти звісно.
В мому віці тато вже почав мутити бізнес.
А я спакував валізу, відкрив собі візу,
я його люблю правда, просто ми з ним різні.

В 6 ранку, холодно і якось пасмурно,
Я йду п'яний без паспорту, 
Поміняли всі маршрути автотранспорту, в місті,
Не знаєш на, що сісти,щоб звідси,проїхати цю відстань.