Іван Франко "Човен"

І повзе ліниво човен, і гуркоче, і бурчить:  
Звідки взявся я — не знаю, чим прийдеться закінчить  
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,  
Мов дитя цікаво шепче і розпитує  вона:

Пр.
"Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?  
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?"  
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,  
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене

Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!  
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.  
Кажуть, що природа-мати держить нас, як їм там тре,  
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.  

Пр.

Не один втонув тут човен  та не кождий же втонув
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!  
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!"