Вже час потішитись дітьми,
Онуків провести за руки
І ось тобі навперейми -
її любов - солодка мука.
І під ребро лукавий біс,
І все тобі навперекіс,
І серце мліє, затерпають руки.
Ми не в тому віці,
Щоб відводить очі,
Від життя сторицею
Брати ми не хочемо.
І нехай летить наш зелений потяг
Ліпше не кажи, що чекає потім.
Полюбив- люби.
І знову сонце на добро,
І знову в небі місяць повен,
Напевно, щастя нас знайшло
І понесло у вир любові.
Нехай який там буде вир,
Візьми і з легкістю відмір
Усе призначене тобі.
Люби.
О. Смик