Гетьте, думи, ви хмари осінні! 
То ж тепера весна золота! 
Чи то так у жалю, в голосінні 
Проминуть молодії літа? 

Ні, я хочу крізь сльози сміятись, 
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись, 
Жити хочу! Геть, думи сумні! 

Я на вбогім сумнім перелозі 
Буду сіять барвисті квітки, 
Буду сіять квітки на морозі, 
Буду лить на них сльози гіркі. 

І від сліз тих гарячих розтане 
Та кора льодовая, міцна, 
Може, квіти зійдуть - і настане 
Ще й для мене весела весна. 

Я на гору круту крем'яную 
Буду камінь важкий підіймать 
І, несучи вагу ту страшную, 
Буду пісню веселу співать. 

В довгу, темную нічку невидну 
Не стулю ні на хвильку очей - 
Все шукатиму зірку провідну, 
Ясну владарку темних ночей. 

Так! я буду крізь сльози сміятись, 
Серед лиха співати пісні, 
Без надії таки сподіватись, 
Буду жити! Геть, думи сумні!