Чума з лопатою ходила,
гробовища рила, рила,
трупом, трупом начиняла
зі святими не співала
Чума з лопатою ходила,
гробовища рила, рила,
городом, чи то селом,
Мете собі, як помелом.

Мало нас, та се – дарма;
більше буде з перегодом
не довіку висне тьма
над замученим народом

Тричі проклята тюрма
Пануватиме не завжди
Тим загибелі нема,
Кому світять ідеали!

Мало нас, та се – дарма;
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,—
Він живе, він ще не вмер.
вічний революціонер

Ні попівськії тортури,

Ні тюремні царські мури,

Ані війська
ані гармати

Ні шпіонське ремесло

В гріб його ще не звело.

Він не вмер, він ще живе!

Якби ви знали, паничі,

Де люде плачуть живучи,

То ви б елегій не творили

Та марне Бога б не хвалили,

За що, не знаю, називають
Хатину тую тихим раєм.
Чи є у Бога люте зло!
Що б у хатині не жило?

Хула всьому! нема нічого
святого на землі...

Якби ви знали паничі
як вмирати ідучи
по нескошених ланах
зі зброєю у руках

І кому потрібні ці слова
як з рани кров тече, але
серце б,ється, ожива
як їх почує

Очеретом хата крита
до стіни пизда прибита
хто не їде хто не йде
той копієчку кладе
Очеретом хата крита
до стіни пизда прибита
той хто кине пятачок-
наєбеться як бичок

Чом ти не прийшов,
Як місяць зійшов?
Я тебе чекала.
Чи коня не мав,
Чи стежки не знав,
Мати не пускала