На вулиці музиченька грає,
Погуляти мати не пускає.
Ой, мамцю ж моя, що ти наробила?
Там Василь чекає, а ти не пустила.

Така, люди, правда, там музика грає,
Мене погуляти мати не пускає.

Посилала мати до криниці:
Іди,іди, доню, принеси водиці.
Тільки вийшла з хати, Василя зустріла,
Трішки постояла, нічка й пролетіла.

Така, люди, правда, Василя зустріла,
Трішки постояла, нічка й пролетіла.

Рано-вранці посилала мати:
Іди, іди, доню, в поле жито жати.
Снопики в'язала, сіла спочивати,
Десь тут взявсь Василько та й став помагати.

Така, люди, правда, сіла спочивати,
Десь тут взявсь Василько та й став помагати.

Говорила мати, сварилася,
В кого ж, доню, ти та й і удалася?
Трішечки на тебе, трішечки на тата,
Ой, хіба ж я, мамцю, в цьому винувата?
Трішечки на тебе, трішечки на тата,
Ой, хіба ж я, мамцю, в цьому винувата?

Така, люди, правда, що я дівчинонька
Поки молоденька, хочу погуляти.