Дощем до тебе сірим плачу, 
Бо сором вдатися до сліз, 
І дощ, і ти, моя невдача, 
Що буде йти, що буде йти, 
Що буде йти за мною скрізь. 

Ти - біль, набутий добровільно, 
Що став між нами обома, 
Чарівне приворотне зілля. 
Ти поруч ще, ти поруч ще, 
Ти поруч ще, а вже нема. 

Дощем я за тобою плачу, 
Дощ врятував мене від сліз, 
Я цим дощем тебе пробачу, 
Цей дощ нам йтиме 
Завжди скрізь. 

Цей дощ нам йтиме 
Завжди скрізь. 
Цей дощ нам йтиме 
Завжди скрізь.