Навидимі руки тебе обіймали 
І в свому полоні так міцно тримали
А думка єдина завжди спокушала 
Разом навіки у тебе забрала 

Ранкове проміння ти бачив в останнє
Тебе зустрічало холодне світання
Остання хвилина так швидко настала
І осінь холодна тебе вмить забрала

Спливає непомітно час, 
Відтоді і повсякчас, 
Ти завжди серед нас
Ти був одним із нас

П)І твоїм домом стануть сині небеса що в горі
А шлях до дому вкриють з зорі що горять в вишині 
І неосяжним стане день твій, що іде в світ  солодких снів 
Вічність несказаних слів.. твоїх слів

Жовтневе проміння вже зовсім холодне 
А всі твої мрії в полоні безодні
Але ж вітер осінній навіює смуток
Тебе в мить не стало.... вічне не збагнути 

П)І твоїм домом стануть сині небеса що в горі
А шлях до дому вкриють зорі що горять в вишині
І неосяжним стане день твій, що іде в світ  солодких снів
вічність несказаних слів.. твоїх слів