Там де Дніпро, там де пороги, де вітер гуляє 
Сивочолий характерник шаблю заклинає:
Не тупися моя шабля за правеє діло,
Не щербися від ударів щоб серце раділо.

А ви хлопці молодії бога прославляйте
Та на радість добрим людям гопака гуляйте,
І гуляли козаченьки прославляя долю
Бойовий гопак козацький за правду та волю.

Як пішли гулять в присядку аж земля загула,
Шаровари лиш мелькають, як вогнена куля,
Тут і шаблі, тут і коси ріжуть простір крають,
Так  козаки запорожці гопака гуляють.

Тут і серпи тут і списи, і ціпки і ціпи
Все що під руку попало буде їм на втіху,
Все згодиться їм для бою з ворогом пихатим
Щоб жила собі спокійно Україна-мати.

Щоб за віру православну людей не гнобили, 
Щоб в полон не погоняли, як скотів не били,
Щоб не називали бидлом і не насміхались,
Щоб чинити кривду й горе вороги боялись.

Там під дубом характерник з богом розмовляє,
До спасителя він серцем щиро промовляє:
Святий боже, святий правий, бачиш мою душу
Я за землю і народ свій в бою битись мушу.

Не шукаю я ні смерті, ні слави ні грошей,
Навіть смерті не бажаю ворогам захожим,
Хай живуть собі у мирі і біди не знають,
Хай не скривджують своїх, інших не чіпають.

Щоб прийдешні покоління виростали в мирі,
Щоб не знали страху й горя на моїй країні,
Щоб молилися до бога – мудрості благали,
Щоб чужого не цурались, своє шанували.

Хай шаблі наші спочинуть, криві ятагани,
Хай прославим нашу землю світлими ділами,
Святий боже, святий правий дай не помилитись,
Якщо битись лиш за правду, не за кривду битись.

Та радіє характерник в дусі як дитина,
Не пропаде і не згине моя Україна,
Не забудьте козаченьків, що на смерть стояли,
Не забудьте як завзято гопака гуляли.