Ой не ходи, Грицю, та й на вечорницi,
Бо на вечорницях дiвки чарiвницi.
Котра дiвчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Iнша дiвчина чорнобривая.
Та чарiвниченька справедливая.
У недiлю рано зiллячко копала,
А у понедiлок переполоскала.
Як прийшов вiвторок — зiлля iзварила,
У середу рано Гриця отруïла.
Надвечiр в четвер Гриценько помер,
А прийшла п'ятниця — поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:
— Нащо ж ти, доню, Гриця отруïла?
— Ой мати, мати, жаль ваги не має:
Нехай же Грицьо двоïх не кохає!
Нехай вiн не буде нi тiй, нi менi,
Нехай дiстанеться сирiй землинi.
Оце тобi, Грицю, я так iзробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце тобi, Грицю, за теє заплата —
З чотирьох дощок темная хата...