І засміялась провесінь: - Пора! -
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом -
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра -
усі ідуть за часом, як за плугом.

За ланом лан, за ланом лан і лан,
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом,
вони уже в тумані - як туман -
усі вже йдуть за часом, як за плугом.

Яка важка у вічності хода! -
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Така свавільна, вільна, молода -
невже і я іду вже, як за плугом?!

І що зорю? Який засію лан?
За Чорним Шляхом, за Великим Лугом.
Невже і я в тумані - як туман -
і я вже йду за часом, як за плугом?..

Ліна Костенко