моє б обличчя
та замість неба...
якби лишити у твоєму вікні...
є давня звичка -
іти від тебе,
й повертатися у кожному сні.

за п'ять хвилин
зміниться світ ,
але…
за п'ять хвилин -
я б віддала усе...

немає більше тих слів,
тих кольорів…
день залишив мій дім.
а квіти десь на столі,
мабуть, на згадку мені
про те, як було колись...

мої б долоні
до твого серця,
щоб знову жити лише подихом твоїм...
щоб тільки чути,
як твоє серце б'ється...
нічого більше не потрібно менi -

за п'ять хвилин
зміниться світ ,
але…
за п'ять хвилин
з тобою
я віддала усе.

немає більше тих слів,
тих кольорів…
день залишив мій дім.
а квіти десь на столі
мабуть на згадку мені
про те, як було колись...