Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свій вкус єсть каков.
А мні одна тілько в світі дума,
А мені одна тілько не ійдет з ума.

Петька хитрець углі панскії трет,
Хфедька купец під аршином все лжет.
Тот строїт дом свой на новий манір,
Тот все в процентах: пожалуй, повір!
А мні одна тілько в світі дума,
А мені одна тілько не ійдет з ума.

Ті непрестанно стяжають грунта,
Ті іностранні заводять скота.
Ті формируют на ловлю собак,
В тих дом тріщіть од гостей, як кабак,
А мні одна тілько в світі дума,
А мені одна лиш не сходить з ума.

Строїть на свой тон юриста права,
С диспут в студента тріщить голова,
Тих безпокоїт Венерин амур,
Всякую голову мучить свій дур.
А мні одна тілько в світі дума,
Як би не вижить мені із ума
Смерте страшна! замашная косо!
Ти не щадиш ані царських власов,
Ти не глядиш, де мужик, а де цар —
Все жереш так, як солому пожар.
Кто ж на твою плюєт острую сталь?
Той, у кого совість, як чистий кришталь.
1760-і рр.