I
Той, хто народився на Різдво, спитав у мене:
Діля, коли вже нарешті побачу я твоє весілля
Ти загадай бажання, не загуби кохання
Бо сьогодні такий вечір

Той, хто народився на Різдво, сказав мені:
Фаготе, ну шо ти? Зараз така погода,
Що усі турботи снігом білим
Завалило, закрутило

Диви сюди, бачиш – люди
Усі несуть ялинки, усюди тепло
Світло. Гарно. Пригадується казка
А от і Фоззі їде на салазках

Той, хто народився на Різдво, сказав мені:
Фоззі, у лісі зібралися усі Діди Морози
П’ють гарячий мед, гріють потроха
Так от починається Різдво. Ха!

II
Все це дурниці, хотів я росповісти
Про те, як за стіл мій нема де сісти
Гості. Купа. Гуляєм кагалом.
Такий сьогодні вечір, сяду під вікном

Снігурки, потім що стануть ручаями
Сяють, кажуть: подзвони до мами
Привітай із тим, що є у світі люди
Все це має бути, все це має бути

В лісі, де збиралися Діди Морози 
Ходить кругами, зроняє сльози
Саме той мій самотній кум
Ногами робить хрум. Хрум.

Я піду до нього, запрошу до хати
Сьогодні такий вечір, приєднуйся, брате
Бо так має бути, хто ми без тепла.
Так ми зустрічаємо Різдво. Ха!

III
Тепер історія така – коля-коля-дин 
Через років сто, мабуть, буду я старим
Коли червоним стане ніс, сивою борода 
Піду в Діди Морози я, така коляда

Той, хто народився на Різдво, мабуть,
Усе це бачив. Думку цю я собі
Заначив. З нею, посміхаючись,
Я засинав під самий ранок

А потім сонце прокинулось за лісом
Діди Морози несли пусті валізи
Гарно, коли в собі світло та тепло
Так от проводжали ми Різдво. Ха!

Колядин-колядин
Я сьогодні не один
У щедрий вечір, у добрий вечір
Колядин-колядин
Я вже хочу ще один
Щедрий вечір, білий вечір