Я народився в найкращому місті.
Мені було весело, хоча і тяжко.
І коли ви дивилися останні вісті,
я добивав останню затяжку.

І коли ви купували собі поп-корни,
щоби пересидіти дефолт і негоду,
я продавав свої внутрішні органи,
щоби не здохнути від злості і голоду.

Удача, мов птах, сидить на плечі.
Китайські гетри, пакистанські м'ячі,
тайський одяг, в'єтнамська мівіна:
я залишаюсь - це моя країна.

Моє місто - пластик із гіпсокартоном,
табак, порошок і суворі портвейни.
Хто міг звалити, той давно за кордоном -
торгує піцою, чистить басейни.

Свобода совісті, відкриті ринки.
Ловіть свій шанс, ще все може статися.
Я залишаюсь прогрівати будинки,
щоби вам було куди повертатися.

Удача, мов птах, сидить на плечі.
Китайські гетри, пакистанські м'ячі,
тайський одяг, в'єтнамська мівіна:
я залишаюсь - це моя країна.

А ті, що хочуть наглядати за мною,
справляють, як вміють, солодке враження,
ховають від мене свою параною
і говорять мені про загальне покращення.

Все розуміють і вміють пробачити,
дають паспорти і забирають пожертви.
Я б теж звалив, але хочу побачити,
як вони будуть один одного жерти.

Удача, мов птах, сидить на плечі.
Китайські гетри, пакистанські м'ячі,
тайський одяг, в'єтнамська мівіна:
я залишаюсь - це моя країна.