Ніхто б із нас святим не став,
Справедливість – це недосяжний ідеал.

Із логікою рідко дуже доходять згоди наші почуття,
Але людині тільки мрія дає жагу до життя.

Чому тим, що одному незамінне, жертвує легко так інший? Невже тоді
Немає істини на світі? Не знаю я, куди іти.

Знаєш, зараз головне нам уперед зробити крок,
Бо це початок перемог.

Усе віддам, щоб усміхався ти, на краю землі.
Бажаю, щоб шалені вітри думки печальні розвіяли.

Насмішок не боюся, 
Ми з тобою мусимо 
Знати, що ми від життя берем.
Омріяне майбутнє 
Можемо здобути, 
Треба лиш іти вперед!

Ти цілий вік, як хочеш, мрій – 
Недостатньо цього, щоб увесь світ змінити твій.
Серед бажань вогнів знайди
НайяскрАвіший – тоді не знатимеш біди.

Теперішнє не зневажай, і те, що маєм ми,
Чого досягли – усе це з гідністю прийми.

Усе віддам, ітиму крізь світи, щоб бути з тобою.
Бажаю, щоб забули навіки відчай із журбою.

Хай нам дуже не щастить, 
Я вирішила, що в цю мить
Стану непохитною 
І спробую здійснити мету свою

Нам мало хто бажає щастя в світі, чуєм у спину докори – не біда,
Бо загубити віру в шлях свій тобі ніколи я не дам.

Знаєш, зараз головне навчитись серцем жити нам –
І перешкод тоді нема.

Усе віддам, щоб усміхався ти, на краю землі.
Бажаю, щоб шалені вітри думки печальні розвіяли.

Бій неминучий, 
Будем(о) рішучі, 
Сумніви ми відженемо геть.
Омріяне майбутнє 
Можемо здобути, 
Треба лиш іти вперед!