Вітер старі імена розвиває,
Нема вже дороги
В покинутий рай,
Якщо в юрбі
ти мене не впізнаєш,
Не повернеш мене, –
Любий прощай...

Я залишаю твій берег –
Це час розправляє вітрила,
Знай!

Сонце сідає і зорі вертаються,
Казка моя, прощай.
Знаю, колись тебе знайде,
Неначе мелодія,
Нами давно забута,
З давніх давен
Ніжним вітром занесений
Подих із мого сна.

Ти віднайди, ти віднайди,
Ти віднайди
Мене в минулому, там,
Де панує весна.

Там, де у диханні ночі
Останнього слова
Тремтить луна.
Ти пригадай кожну мить,
Кожен крок
У безмежно далеких снах.
Була, а може здавалось,
Що справжня –
Кохання весна
Нескінченно рання,
Знов спалахне
І розтане без відчаю,
Наче омана.

Знай, це – не сон. Знай, це – не сон.
Знай, це – єдина правда,
Вічності істина.
Смерть подолає єдиний закон –
Вічна любов моя...