Ой, мамо, ой, мамо, ідеш ти із дому,
Лишаєш сиротами нас.
Лежиш в домовині, ти добра і мила,
Прости рідненька ти нас.

Промов нам хоч слово, як там в могилі,
Чи тяжко, чи сумно тобі?
Чому так скоро ідеш ти із дому
Лежати у сирій землі?

Не скажу, не скажу, ви мої рідненькі,
Бо тайна велика то є!
Лежить моє тіло, лежить нерухомо,
В сирую земленьку піде!

Сирая земленька - то рідная ненька,
А дошки - то браття мої.
Ангели заберуть на суд мою душу,
Ой тяжко, ой важко мені!

Скажи нам, мамо, що лягла спочити,
Відкрий нам тайну свою.
Не скажу, не скажу, ви мої рідненькі,
Бо я в домовині лежу.

Прийди на могилу вся моя родино,
Прийдіть і ви, діти мої,
Душа зрадіє тими молитвами
І тіло що в сирій землі.

Пішла в дорогу молитися Богу,
Ангелам служити завжди.
Молися родино, і друзі й сусіди,
Сьогодні мене пом'яніть.

І сльози окроплять дорогу далеку,
Послідню дорогу твою,
Якою відійдеш в останню хвилину
У вічну оселю свою.

Широка-глибока могила темненька
Закриє тебе в небуття,
Лиш вітер шепоче ту пісню сумненьку,
Про смерть і про вічне життя.

І згодом травичка зелена покриє,
Покриє могилу твою,
Хтось стане над нею і гірко заплаче,
І зронить сльозину свою.