ЯрмаК: 
Хіп-хап - все в одному слові. 
Ярмак і Бук ти не чекав на українській мові. 
Слова зав’язані, як рядки на вишиванці. 
Схрестили пальці, це мої вуличні танці. 
Там-там, там-там, де заходить сонце. 
Там де догорає небо, там де гори ніби з бронзи. 
Там де вітер, гуляє бергом Дніпра. 
Там де мій рідний дім, кращої землі нема. 
Шабля - це моя музика і зброя. 
Це душа бля, що народилася у полі. 
Там де верби і тополі, де чумак ходив по зорям. 
Там де "воля або смерть", де Тарас пророчив долю. 
Воїн, як мій дід, я в біді не залишу. 
Свого краю, свого дому, там де ми відразу тиша. 
Це мій народ, що розсипав Бог, як те насіння. 
Скільки б нас не хоронили ми пробились крізь каміння. 

Lia:х2 
Там де гори, там де зорі. 
Там де ріки, як сльози прозорі. 
Ми полізли по світу, як квіти. 
Та назавжди твої рідні діти. 

БУК: 
Моя земля, там де бере свій початок гора. 
Де моя вода тече в долину прямо з джерела. 
Там де стежина єдина веде до мольфара. 
А на горі казкова хатина стоїть собі сама. 
Там вам де палає ватра налиє вина. 
Гаряча наче смола дівчина з мого села. 
Такого життя ти собі навіть не уявляв. 
Тримай гриба, ти такого ще не коштував. 
Наче в дитя емоції скачуть. 
Коли туристи вперше справжню трембіту бачать. 
Коли звуки цимбал хапають прямо за душу. 
Там де Довбушові Методи закони не порушать. 
Там краще вам, але нам краще там, де моя свята земля, де мій батьківський храм. 
Здогадайся сам, підказок більше не дам. 
Поки ти ходиш під нами ми ходимо по горам. 

Lia:х2 
Там де гори, там де зорі. 
Там де ріки, як сльози прозорі. 
Ми полізли по світу, як квіти. 
Та назавжди твої рідні діти.