Чи знаєш ти, як сильно душу б'є безжальний дощ?
Так ніби він завжди чекав лише мене.
А як болить зимовий спокій нашого вікна,
Ніжно пастельний, як твій улюблений Моне.

Така як ти  буває раз на все життя, і то із неба.
Така як ти - один лиш раз на все життя, не вистачає каяття,
коли...без...тебе...я...

Забути все, здається, я б ніколи не зумів,
Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі,
І погляд твій - він вартий більше ніж мільйони слів,
Вічно далекий, як і твій улюблений Далі.

Така як ти  буває раз на все життя, і то із неба.
Така як ти - один лиш раз на все життя, не вистачає каяття
коли...без...тебе...я...