О, сизокрилий птах, ти моє серце
I снiг верховин понiс в далечiну,
Лишив мене сумну зустрiнути весну.
О, сизокрилий птах,
Згубився шлях твiй у житах.
Даремне вiтер переймав – тебе вже нема...

Серце, наче птах, полинуло б у свiт на ста семи вiтрах,
Та рветься iз грудей лише палкоi пiснi туга,
Як ронять вишнi бiлий цвiт за вiтром услiд.

О, прилети! Мою весну ти, мiй коханий, захисти!

За вiтром услiд
Серце, наче птах, полинуло б у свiт на ста семи вiтрах...
Та рветься iз грудей лише палкоi пiснi туга,
Як ронять вишнi бiлий цвiт iз раннiх 
квiт..