Похмурий знову день,
нема його в тому вини
пора у бій кривавий
йти, мої сини війни!

Хто правий, а хто ні
не видно істини
пекельні в битві вороги
смертельні дві стіни-и-и-и-и

Тримають стрій протоси
зерги розпрямили крила.
Жадібне слоумо, що епік собі підкорило
лети палючий згусток світла,

чистеє іскрило-о-о
лети до кінця
як клята війна навчила
Там буду я, там будеш ти.

Двічі штрикнули, як не крути-и-и
Постріл у небо, постріл-порта-а-а-ал
усіх лиходіїв, аби забра-а-а-а-а
Рубай, чави зелених колобків!

Трощи їх, наче ти бульдозер!
Летить слиз кольору трави.
Пускай розряди - допоможе!
Утвориш попіл серед бою, 

підстрелиш підлого ти зерга,
лишивши з нього скирту гною,
але по твою душу черга...
І хутко з землі - здоровенна тварюка,

пащу роззявила і гайда гуляти.
І здійнялася з нею хвацька пилюка,
протоси себе узялись об'єднати
старого друзяку пана архонта

гукнемо у бій тривалий іти.
І пустимо промінь до лап мастодонта
тишу у ньому, щоб віднайти.
затисне до краю і буде лупити,

Та все не так просто, ми не здамося!
Підійме за шию, не дасть відступити,
НУМО, ДРУЗЯКО, ОБНІМЕМОСЯ!
Зникнемо разом, слід залишивши.

Хвилька на роздуми вже після бою.
Вставай, протосе, біль заглушивши,
змусь свою расу пишатись тобою!
І військо старе знову прийде,

І портнуться до тебе старі знайомі,
І підем під спалахи знову вперед,
і без остраху станемо знову до бою.
Пробігти вперед, забувши про втому,

затемнення бійки - кінець ворожнечі
Вже знаю, де будеш в листопаді цьому
StarCraft 2 спадщина порожнечі...