Над землею тумани,
Наче сум за синами,
Наче сум за синами,
Що не стріли весни.
І тепер на світанні
За ними зітхають,
Так важко зітхають
У полях полини.
Ой, ті гіркі полини,
У полях полини…

Розійдіться, тумани,
Бо не видно за вами,
Бо не видно за вами,
Що квітує земля.
Ой, сини, поверніться
У думах, у пісні,
У жалібній пісні
Ви, сини, з небуття!

Ой, обірвалось життя,
Обірвалось життя…
Ой, обірвалось життя,
Обірвалось життя…

Над землю тумани
Сивиною упали,
Сивиною упали
Та й на скроні батьків.
Назавжди зупиніться,
Всі війни на світі!
На білому світі
Не вбивайте синів!

Ой, не вбивайте синів!
Твоїх, земле, синів…
Ой, не вбивайте синів!
Твоїх, земле, синів…

Над землею тумани,
Наче сум за синами,
Наче сум за синами,
Що не стріли весни.
І тепер на світанні
За ними зітхають,
Так важко зітхають
У полях полини,
У полях полини…