(Володимир Свідзинський - Темними ріками. 1932 рік
З ненадрукованої книжки МЕДОБІР. Передрук із газети «Час» (Фюрт, 1947-48).)

Темними ріками
Ніч тече по ізворах,
Сиво піниться на косогорах.
На синьому полі,
В райдужному колі,
Там-то паші, ще й цвіту багатого!
Вітер має патлами клятого.
Раптом на сході
Немов хто косою – черк!
І вдруге, світліше – дзінь!
Золотий кінь
Померк.
Клятий вирячив очі,
Вогнем до скелі та й здимів.
Ой зашуміло ж тоді!
На землі –
Струснувся кожен листок.
На воді –
Павуки в нестяменний танок.
Заяснілися межі, вівса...
Стала краса.