Колискова 1933

Мала Катерина
Два маленьких сина.
Разом породила
Гриця та Данила.

Сім літ доглядала,
Любистком вмивала,
Долі їм благала,
Колисаночки співала:

"Люлі-люлі-люлечки,
Шовковії вірвечки.
Мальовані бильця
Для Данилка і Гриця".

Хмари йшли за обрій,
Йшли часи недобрі
Й недобрії вісті:
Не стало що їсти.
Свої, не чужії, вороженьки лишити
Могли козачаті...
Все до крихти - геть із хати.

Ляжте, діти, спати,
Бо нема чим годувати.

Ой, люлі-люлі,
Налетіли гулі.
Стали думать і гадать,
Чим синочків годувать.
Чи яблучком, чи медком,
Чи солодким пиріжком.

...Мов ворожа сила,
Півсела скосила.
Сусідська родина
В одній домовині...

Кругом людське горе
Розлилось, як море,
Не минуло, кляте,
Катриної хати.

Бо ще й не світало,
Як Гриця не стало...

Одкувало в хаті -
Не ходи по хаті.
Ой, котику, не гуди -
Спить дитина, не буди.

...З останньої сили
Води наносила.
Води наносила,
В печі натопила.

Кликала Данильця:
"Вставай, сину,
Їсти Гриця!.."

Не озвавсь Данилко,
Вже й не озоветься.
Впала Катерина,
Вже не підведеться...

"...Люлі-люлі-люлечки,
Шовковії вірвечки.
Мальовані бильця
Для Данилка і Гриця..."