Слова вириваються з горла, 
Мене розривають на клапті. 
Я не пручатимусь довго, 
Якщо ці слова чогось варті. 
Та хлопці, у штанях широких, 
В яскравих великих регланах, 
Кричать, розбиваючи спокій, 
Що реп я читаю погано. 
Ну, вибачте, я вам не репер, 
Не вмію читати красиво! 
Я питиму свій “Доктор Пеппер”, 
Коли ви – текілу чи пиво! 
В штанах не тримаю волину 
І тачка моя без прокачки, 
Але я не гнутиму спину, 
І не ставатиму рачки! 
Реп-панк!

Емоції рвуться на волю, 
Емоціям тісно в підвалі. 
Я не піддамся контролю – 
Всі ваші спроби невдалі! 
Хтось каже – в мені мало бруду… 
А я кажу – геть, до холери! 
В лайно я стрибати не буду – 
В мене інакші манери! 
Мені не збагнути, що панки 
Не можуть бути охайні, 
Чистити зуби зранку, 
А ввечері митися в ванні… 
Я не люблю блювотину, 
Я не нап’юсь до усрачки… 
І я вже казав про спину, 
І також казав про “рачки”… 
Реп-панк!

Та, врешті, яка різниця, 
Хто кого як називає? 
В когось у носі спиця, 
А в когось її немає! 
Є різні класи та касти, 
Всіх різні ведуть дороги… 
Важливо в житті не впасти – 
Не стати жлобом убогим… 
Реп-панк!