Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов...

Иллюзией прожитых веков,
Поэтами написанных историй.
В маленьком городе сквозь плен дождей
Навек встретились две крылатые судьбы.
Словами невозможно рассказать.
Как те сердца мечтательно любили.
в такое не мог поверит даже Бог.
Они же под небом высоко летали.

Таких историй очень мало на земле,
Они любили очень сильно и до потери сознания.
Им очень завидовали все глаза злые
Но не сломит любви, которая жила веками.
Смотрел в ее глаза он, тонул,
Для нее вж он был просто идеалом
Никто бы тогда никогда не понял,
Что может все закончиться провалом.

Может ли Бог смотрел не туда.
Может мал для них стал мир.
Не смог он спасти от беды
Тот нежный и влюбленный полет.
Почему случается такое никто не знает.
И возникло много вопросов.
Ее он до сих пор страстно любит,
Она же почему-то не хочет этих любимую.

Зачем все это? Как это остановить?
Нет причин. Их не было, поверь.
Когда проходит день и наступает вечер
Он словно ветер вылетал во двор.
И смотрит в гору и тихо плачет,
Ищет в небе два ясных звезды.
Одна где-то над Полтавой летает,
А другая горит у него во дворе.

Он падал на колени и умоляет,
Чтобы судьба вернула ту любовь.
До крика, до сожаления и до безумия
Он хочет занять ее вновь.
Сюжет прост: каждую ночь он умоляет
Все вернуть и начать снова.
И пусть наступит день и вновь засияет
Их общий день, где начинается любовь ..