Нема в світі Правди, Правди не зиськати,
Тілько в світі Правди, що Рідная Мати.

Уже тепер Правда сидить у темниці,
А щира неправда з панами в світлиці.

Уже ж тепер Правда, уже ж Вона вмерла,
А щира неправда увесь світ зажерла.

.....................................

Що вже тепер Правда стоїть у порога,
А щира неправда з панами конець стола.

Тепер буде Правда в панів під ногами,
А щира неправда сидить між панами.

Тепер уже Правду ногами топтають,
А щиру неправду медом-вином напувають.

Тепер уже Правда у панів у недолі,
А щира неправда у добрій волі.

Уже тепер Правда, Правда помирає,
А щира неправда весь світ пожирає!

Нема в світі Правди, Правди не зиськати,
Тілько у світі Правди - як Отець-Рідна-Мати.

А де ж то Її узяти? Її ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, Правди не зощити.

Були ж колись Дітки, та стали Сирітки,
Не мають вони собі помочі нівідки.

Плачуть вони ж, плачуть, не можуть пробути,
Своєї Рідної Матері забути:

- Орлице-Мати! Де ж нам тебе взяти?
Тебе ні купити, ані заслужити,
Увесь світ ізходити, Правди не зощити.

Хотя б то ми мали Ангельськії Крила,
То б ми полетіли та тебе б увиділи;

Бо вже Кінець Віку уже приближився:
Хоч рідного брата тепер стережися!

Бо із ним у суді стати - Правди не зиськати,
А тілько сріблом-злотом панів насищати...