в такі дні затяжні я лишаюся вдома
й неважливо що там, за вікном, 
уже кілька днів поспіль так пахне тобою
як м’ятними травами 
солодкими справами,
що врешті до літа складають дорогу. 
сьогодні ти правий
сьогодні – неправильно 
триматись за те, що зависло у просторі й часі.
життя в сірій масі – 
настільки знебарвлене, 
настільки позбавлене
радості, росту і щастя. 
ми – інші, нестримні ми 
для нас світить сонце і зорі будують блаженні сузір’я 
для нас горизонти – такі ж безкінечні, 
такі ж неосяжні
як тиха сімейна довіра. 
і ти такий вчасний
і ми такі збуджені новими нами
що тягнеться в ніч хвилювання цього серпантин 
бо зараз лягати спати – це ближче ставати до правди
щоб врешті вдихнути твій запах - 
цей довгоочікуваний і солодкий мотив.

Ірина Мороз