Холодні далекі зірки тануть
 у темній воді лісових озер,
 сонце, що котиться тропою богів
 за чорніючі пагорби,
 вітер, що пестить неслухняну
 гриву польових трав -
 все зберігає мовчання,
 наче відчуває близьку загибель.

 Туман укутає ліси
 в передранкові сутінки,
 підніматиметься
 над мовчазною водою
 до верховіття дерев.

 Роси блищатимуть
 на лугах в останній раз,
 зустрічаючи схід сонця.

 Осінь зодягне холодні хащі
 в потускніле золото,
 дощі змиють яскравість фарб...