З-під вражої охрани втекли два отамани,
                      
Зірвалися соколики на волю,
                   
Поблизу гуляй-поля, в болотах зупинились,
                 
У хаті біля старої верби.

Обидва всі у ранах, махновські партизани
Вціліли після розстрілу в Криму,
Хильнули трохи смаги тай пісню затягнули
Про батька та про доленьку лиху.

Гей, друже, гей, брате, болять мої рани,
А в грудях ще дужче нас пече:
Навіщо, навіщо козацькі отамани
Москаликам підставили плече?..

Не вірте ви червоним, не вірте комунякам,
Слова їх - що полова на вітру
Ми Врангеля здолали, ми Перекоп узяли,
За них ми тую виграли війну.

За подвиги наші чекістські комісари
Могилами віддячили в степу,
Було нас сорок тисяч, а стало вісім сотень,
Що вирвались із пастки у Криму.

Мій, друже, мій, брате, скажи всьому народу,
Що нам оті москалі не брати.
Ми билися за волю, вони ж за - нові тюрми
Із Леніним і Троцьким на чолі.

З-під вражої охрани втекли два отамани,
Зірвалися соколики на волю,
Поблизу гуляй-поля, в болотах зупинились,
У хаті біля старої верби.