Аппекс:

Це коли засидівся... Це коли думав що біг, 
А насправді топтався на місці, і збоку це виглядало як твістер 
Це коли мить зависла, і от от розпочнеться майбутнє уже, а минуле скінчиться,
Ти знову загубишся в числах, таблицях і списках. 

Стоп! Де я? Хто мої боги, хто моє плем'я: Авалон, Шамбала чи Гіперборея? 
Де мої речі і в котрий бік моя оселя, і куди мене врешті-решт приведе ця Одісея?
109, алло, довідкова, там шо зле вам? У мене пульс тут скаче немов Ксена 
В рядках відобразив усю цю дику ахінею, дику-дику ахінею, наче щит в руках Персея!
 
*Say Whaaat!* Ловлять примар аргонавти,
 Можна й назад по клубку Аріадни, та там все не так - менш насичені фарби.
Кожен, хто входить надію лишай тут! Йдемо наосліп без компаса й карти,
Не погубить по дорозі би гайки, ранок сибірських Афін пахне шмаллю!

Це коли засидівся й душа просить руху, як вболівальники шайбу, 
"Ти їх не слухай, не шарять вони як це шарпає! Їм це все жарти!", 
Це коли мить зависла: чи вистачить духу не погасити запал свій,
Профукавши пруху? Скільки сірників, Вася, ти маєш в запасі?

Ей, Василь, Васьок!
А в нас завжди горить зелене!
Василь, Васьок!
І співають солодко сирени.

приспів:

Чом найрідніше викликає жамевю?
Я не знаю куди іду, я не знаю нащо живу,
Не пізнав ще сенсу буття, але в цьому щось таке є,
У фантазії нема меж, тому я не знаю куди вона мене заведе?

Crazy Lazy: 

Я прокидаюся зранку о шостій, 
Всі мої сновидіння залишить у спогадах пом'ята постіль, 
Дивлюсь на простір, що за вікном, там одні метаморфози, 
Все цвіте, тільки моє нутро - Ніфльхейм, там завжди одні морози. 

Тут Купідон на бідолах полює, 
Я ж із поганим зором, бачу чорне у людях, як Кіт Базиліо, 
Вчись на помилках, 
Бо життя їх не проща і натягне тебе як на ЧМ Бразилію. 

Я би злетів до небес, мов Ікар, погостювати у Хорса, 
Та що буде далі у мене не знає і Бог сам,
Кожний день, ніби новий квест, кожний варік пробити лаве, наче мана з небес
Я знову вірю в те, що зможу покорить Еверест, але в голові каша з думок про подвиги - Геркулес.

Нахуй вірити в те, що світ не такий розбещений,
Кожний крок може стать останім, тут в голос думати небезпечно,
Міріадами зірок пеленає ніч і без того темнеє місто,
Навіть якби сам залишився посеред вулиць, все одно мені було б тут тісно