Коли зльози Фенікса
Не заліковують рани
Коли серце тремтить,
А виглядаєш незламним

Коли лице веселе,
а на душі погано
Тоді в тишині
ти чуєш чорне сопрано

А скільки слідів
За нами вітер замів
 Чорне сопрано 
неначе ангельський спів

Він кричить в повний голос
Або на вуха шепче
Лицимірний погляд
Який здається безпечним

Яка б по житті
Небула людина чесна
Їй важко заспівати
без супроводу оркестра

Якщо ти - процес створіння
І одна в житті навичка
Тобою легко керує
деригенська паличка

Коли співаєш в такт
Кимось написані ноти
Памятай співучий рід
І насправді хто ти

Думав буде добре
А чомусь знову погано
А як солодко звучало
 Чорне сопрано 

Коли просиш дерегента
Звернути увагу
Коли вимагаєш битви
А нечуєш переваги

Тоді знаєш
Як суперечити долі
Бо тільки тої волі
Що крикнути в полі

І от коли прагнеш
Душу зберегти
Тоді її ти втратиш
Раз і назавжди

А якщо втратиш душу
І з щирим серцем
Тоді тобі відкриється
Царство небесне

Все занадто прекрасне
А тобі знову замало
І дуже нехочеться
 Чорного сопрано

І знову дві дороги
І знову смуток і жаль
Так то тоді співає
Білосніжний Альф

На серці кожного буде погано
Доки звучатиме чорне сопрано

Льється мелодія і литимиться доти
Поки по житті у нас розписані ноти