Коли він засне, вона тихо вимикне світло,
щоб не було помітно, як вона піде.
І з цієї хвилини ніхто не скаже де вона є,
хто поруч із нею і що це ій дає.
І ніхто не прийде хоч 
він обіцяв я не покину,
вона гадала що плече
а знайшла спину...
Такі правила гри - вона їх прийняла
я скучатиму за нею, такою якою вона була.

Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею.
Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею... і я скучатиму за нею....

Ми полюбляли з нею
розмовляти ні про що...
Так взагалі про дощ,
каміння та скло.
Про те що завтра буде краще,
аніж сьогодні є ,
і напевне гарніше,
аніж напередодні.
Бо ми такі як і були :
не модні не сучасні,
просто дихали повітрям
то боги, то блазні...
Доторкались до душі
ножем із місячного світла,
залишаючи рани,
хоч їх спочатку непомітно.
І все майже нормально,
і все майже спокійно,
хоча пустелі самотності
нагадували постійно про себе.
Хотілось вктекти, бігти що є сили,
але поїзди зійшли з рейок,
а кораблі - згоріли...

Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею.

Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею
і я скучатиму за нею...

Я залишався, хоч звір рвав мої груди
щоб не робив - знав,
знав, інакше не буде.
І хоч ми такі близькі,
всеж дуже різні люди.
І сонячне проміння
нас вдвох у ліжку не розбудить.
Коли я збирав
 її п'яні сльзи руками,
вона питала мене:
Чому це відбуваеться з нами?
Я не міг відповісти -
мова тут безсила,
ніщо значення не має,
коли відірвані крила.
Коли надії даремні,
і все не так як хотілось...
Ну що тут поробиш,
невтерпілось, незлюбилось.
Розчарувавшись, вона просто пішла,
я скучатиму за нею, такою, якою вона була.

Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею.

Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею.

Коли дивитимусь у вікна
я буду думати що прикро,
розум розійдеться з душею
і я скучатиму за нею.

Коли дивитимусь у вікна...
я буду думати що прикро...
розум розійдеться з душею...
і я скучатиму за нею...
і я скучатиму за нею...
і я скучатиму за нею...