СИДИНА ВОЛІС ТВОЇХ

Що це за печаль в твоїй душі,
і куди не подивись, одні торгаші,
і коли мій дід, в метро спукається,
ніхто із молодих, місцем не поступається,
да і люди стали злі, наче без душі,
де справедливість?Де всевишій?
Чому ніде правди нема, 
залишилась тільки дідова сидина,
вона від того, що війну він пережив,
коли втратив все чим дорожив,
а тепер, яка йому віддяка,
зкажуть йди звідси, щей залуплять мата!
І про це я думаю, от що він захищав,
він за нас з вами, ледь не помирав,
і дуже гірькі сльози, у дідових очах,
і дуже багато суму, у дідових словах,
і у діда залишлася лише сидина воліс,
пора мені уже вийти, ізз цих чорно - білих куліс...

Звідки взялась сидина воліс твоїх,
скажи мені діду : де твій сміх?
І куди зникла посмішка твоя,
адже ціль життя, ти вже відстояв.