Ой, у вишневому саду там соловейко щебетав.
 Додому я просилася, а він мене все не пускав. 

Милий ти мій, прошу тебе зоря зійшла, пусти мене.
 Проснеться матінка моя, буде питать, де була я. 

А ти, мила, скажи в отвіт: "Дивись, яка чудова ніч.
 Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все.
 Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все." 

Доню моя, у чому річ, де ти гуляла цілу ніч?
 Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза? 

Коса моя розплетена - її подруга розплела.
 А на очах бринить сльоза, бо з милим розлучилась я. 

Мамо моя, прийшла пора, а я весела, молода.
 Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.
 Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.