Павло Тичина

Як упав же він з коня 
та й на білий сніг. 
— Слава! Слава! — докотилось 
і лягло до ніг. 

Ще ж як руку притулив 
к серцю ік свому. 
Рад би ще він раз побачить 
отаку зиму. 

Гей, рубали ворогів 
та по всіх фронтах! 
З криком сів на груди ворон, 
чорний ворон-птах. 

Вдарив революцьонер — 
захитався світ! 
Як вмирав у чистім полі — 
слав усім привіт. 

1918