Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котрая дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.

У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала.
А прийшов вівторок – зіллячко зварила,
А в середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер – та вже Гриць помер
А прийшла п’ятниця – поховали Гриця.
А в суботу рано мати голосила:
"Ой донечку, доню що ж ти наробила"?

"Ой мамунцю, мамо, Гриць жалю не знає,
Він збезчестив мене, сам другу кохає!
Нехай  він не буде а ні їй, ні мені,
А нехай зостанеться він у сірій землі!"

"Оце ж тобі, Грицю, я так і зробила,
Гріх взяла на душу, тебе отруїла!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата –
Із чотирьох дощок дубовая хата!"