Чорна гора не орана 
Ще й кулями засіяна. 

Летить куля за кулею, 
Тече кровця потічкою. 

А в тій кровці вояк лежить, 
Над ним сивий коник стоїть. 

Не стій, коню, надо мною, 
Неси мамці новиною... 

Ой, стань, коню, коло плота, 
Зарегочи на ворота. 

Вийде тобі стара баба, 
А то - моя рідна мама. 

Вна тя буде звітувати, 
Ти їй будеш отвічати. 

Вийди, мати, подивися - 
Уже син твій оженився... 

Сорок тисяч воювали, 
Не вино - кров проливали. 

Ой, чи чули, рідні браття, 
Як воює Закарпаття? 

Найме мати столярика, 
Найкращого малярика. 

Найме хатку і збудує, 
Чорной малью помалює. 

Ой, без дверей, без віконець,
Моєй жизні уже конець...