Темні вулиці диктують кому продавати наш час.
Димні підвали нас манять зайти пити каву «за так».
Через вітрини німі манекени сують нам жакет.
На перехрестях реклами кричать «Не прогав свій щасливий білет»!
І тягнуть нас жадно за руки, улесливі демони від барикад!
Але скажи –
Ким тобі буду я, коли велика сім’я
Розвалиться на мільйони маленьких частин?
Ким мені будеш ти, коли великі мости
Згорять, і хтось дикий візьметься нас далі вести?
Скажи мені!
Потужні далекі антени нам справно шлють хибний сигнал.
Невидимий хтось сів на плечі й шепоче на вухо «я знав».
Колючі дроти, мов гірлянди, підказують де можна йти.
А кола мутна зразу змиє за нами усякі сліди.
І тягнуть нас жадно за руки, улесливі демони від барикад!
Але скажи –
Ким тобі буду я, коли велика сім’я
Розвалиться на мільйони маленьких частин?
Ким мені будеш ти, коли великі мости
Згорять, і хтось дикий візьметься нас далі вести?
Скажи мені!
Так хочеться кинути все, і бігти як ноги несуть,
Але щось нечувано сильне розпалює в грудях всю суть:
Бо, ким тобі буду я, коли велика сім’я
Розвалиться на мільйони маленьких частин?
Ким мені будеш ти, коли великі мости
Згорять, і хтось дикий візьметься нас далі вести?
Скажи мені!