Чуєш це не просто серце
Це щось більше, що під грудьми б’ється.
Плаче, бореться та ніяк не перемагає,
Це моє кохання обезсилено завмирає.
Ще й думки про тебе мене не покидають,
Втілитись в реальність невпинно бажають.
Навіть не віриться, так триває роки зо два,
А я продовжую писати тобі оці слова.
Довго не міг повірити, що тебе я зустрів,
Та в той день був щасливіший за всіх королів!
Адже ти наймиліша дівчина у всьому світі,
Ти мій янгол, моя богиня й цариця Нефертіті!
Нерозумно соромитись, тому хочу признатись,
І чи подобаюсь тобі, хочу нарешті дізнатись…
Знаю, своє серце неможливо заставити покохати,
І для себе найкраще ти маєш право вибирати.
Можливо, я недостойний такої красуні, як ти,
І про свої щирі почуття хочу тобі розповісти.
Коли тебе побачив, відразу серцем покохав,
І твоє серце чимшвидше підкорити забажав.
Чи це та дівчина, яку я так довго шукав?
І своєму самотньому серцю тихо прошептав:
“Скажи, не мовчи, закохане серденько моє,
Чи нарешті знайшов я коханнячко твоє?”
В моїй лівій груді посилилось серцебиття,
А в душі запанувало надзвичайно дивне відчуття.
Написав тобі повідомлення і його надіслав,
І в цей весняний день твоєї відповіді чекав.
Ти відповіла мені…Почали спілкуватись,
І я не міг в таке янголятко не закохатись!!!
Розмалювала яскравими фарбами моє життя,
Коли бачу тебе посилюється серцебиття,
Ти надзвичайно мила, ніжна і прекрасна!!!
Твоя усмішка чарівна, сонячна й ясна.
Прекрасне біле личко і незрівняна красота,
Твоя мудрість, щирість й доброта,
Не дають моєму серцю щоденного спокою,
Адже пришвидшено воно б’ється поруч з тобою.
Час іде... Невпинно й безоглядно дні минають…
І наші серця до зустрічі нас закликають,
Чи зустрінемось ми з тобою, поки ще не знаю,
Але відповідь твою з нетерпінням чекаю…