Вона чекала…
І).Ти мене чекала, слова не сказала,
Просто так стояла і чекала-а.
Чекала ти на мене, на наші дні буденні,
На подих повітря вранці.
І в моїй уяві ми лише «коханці»…
Кохаємо один-одного зранку і до ночі,
І цілуємо в губи, носік, лобик, очі.
Все це так прекрасно і так не забутньо,
Що хочеться перенести в наше майбутнє.
А справді все навпаки : такого не буває,
Просто хтось кохає, інший забуває.
Без надії все це потім помирає…
І помирає слово «ЧЕКАЄ»
Приспів:/2р
А вона чекає, чекає зранку і до ночі,
Чекає і знову закриває очі.
Чекає на тебе , на ваше майбутнє,
І всі ці моменти для неї просто незабутні.
Скільки можна так безмежно кохати?
Все що залишається – це просто «ЧЕКАТИ». 

ІІ).Пройшли роки, пройшли чекання,
Вона забула це слово і без сподівання.
Повірте в неї не було ніякого бажання,
Згадувати, що ж таке «КОХАННЯ».