Швидкістю тепла плинністю жалю
Не чіпай весна льоду й кришталю.
Розтопи сніги освітли печаль
Та все, що на душі – не чіпай, не чіпай.

Був і згинув
Кохав зиму
Тільки печаль
Не чіпай її весна, не чіпай.

Правдою казок, вірою на раз
Обійди разок мою пристрасть.
Очі розтопи, душі розігрій
Тільки ж не мені, бачить Бог, не їй.

Може згинуть
Моя зима
Тільки печаль
Не чіпай її весна, не чіпай.

Швидкістю тепла плинністю жалю
Не чіпай весна на душі калюж.
Будуть чудеса, бо годі чудасій
Буде ще й на тебе, весно, осінь.

Там і згину,
Впаду в зиму.
Тільки печаль,
Не чекай її, весна, не чекай    

Скоростью тепла текучестью сожаления
Не трогай весна льда и хрусталя.
Растопи снега осветят печаль
И все, что на душе - не трогай, не трогай.

Был и погиб
любил зиму
Только печаль
Не трогай ее весна, не трогай.

Правдой сказок, верой в раз
Обойди разок мою страсть.
Глаза растопи, души разогрейте
Только не мне, видит Бог, ей.

Может исчезнут
моя зима
Только печаль
Не трогай ее весна, не трогай.

Скоростью тепла текучестью сожаления
Не трогай весна на душе луж.
Будут чудеса, потому только причуд
Будет еще и на тебя, весна, осень.