твої слова, неначе отрута,
що впивається у мій мозок,
і порожнечею виходить.
твої вуста, наче колючі дроти
обпікають губи, немов наркотик,
і ця біль довго не проходить.

тебе не хочу я більше бачити,
відпусти, бо не зможу пробачити тобі.
тебе проклинаю, а сама згораю,
і полум'ям я вже відлітаю в пітьмі.

твої руки, мов колючі терна,
мене здушують, та все даремно,
бо я втікаю.
я не забуду холодне тіло
і гострі зуби, немов в вампіра,
але я вже відлітаю.