Приходить час, коли пора йти,
Коли водночас ми стоїм уже не ми,
Раніше могли мовчати і радіти,
І не соромлячись нікого любити як діти.

Годі, вже стільки мелодій,
Годі, вже стільки даремних надій,
Я в моді, як у церкві злодій,
А тобі би тільки на подіум…

 Бо так багато чарівного в тобі,
Що не відпускав би з обійм,
Не залишив би тут,
Бо знайшов саме ту.
 
Так багато чарівного в тобі,
Що не відпускав би з обійм,
Не залишив би тут,
Бо знайшов саме ту.

Навколо веселі, а мені чогось сумно,
Мрію про нездійсненне, Із видом розумним.
Вітаюсь до тебе, палаю від злості,
Заспокой мене, запроси у гості.

Перепочинок почуттям,  знову ми разом,
Так може буде все життя,  бо кожного разу,
Без тебе я, ну ніяк, Чому так?

Бо так багато чарівного в тобі,
Що не відпускав би з обійм,
Не залишив би тут,
Бо знайшов саме ту.